Співпраця з ВПО у навчальних та виховних закладах

В рамках реалізації проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію» візит директора ГО «Одеський інститут соціальних технологій» Андрія Крупника та заступника директора Алли Орлової до міста Южне мав на меті налагодження партнерських стосунків з представниками місцевих органів влади та обговорення шляхів впровадження дорожньої карти проєкту.

Експерти ГО взяли участь у нараді керівників закладів освіти Южненської територіальної громади за попередньою домовленістю із заступником міського голови ‒ начальником управління освіти громади Оленою Баранецькою.

Андрій Крупник розповів освітянам про діяльність ГО «Одеський інститут соціальних технологій», спрямовану на допомогу та підтримку внутрішньо переміщених осіб з метою їх адаптації та інтеграції у нові громади, про напрями роботи Інституту, а саме про залучення ВПО до творчої діяльності у фотографічному, художньому, літературному кластерах.

Керівник організації наголосив на актуальності такого підходу загалом – адже в Южненській громаді проживає понад 5 тисяч переселенців, з яких майже 1 400 ‒ діти до 18 років.

Окремо учасників наради керівник проєкту ознайомив з результатами опитування представників ВПО Одещини, яке виявило проблеми з їх перебуванням у громадах, зокрема щодо відношення до дітей в навчально-виховних закладах.

Присвячено Україні!

Будиночок, що вцілів. Колаж Суспільне Миколаїв

ЧОРНА ДАТА 

Два роки смутку, два роки втрат,
"В гостях два роки колишній брат",
Жахів два роки й поневірянь,
Ворожі кроки в добу знущань.

Чому вбивають? Так люблять кров?
Бо забувають, а Бог є любов!
Хижак вбиває, щоб далі жити,
А у людей як? Є що ділити?

Вік технологій, епоха знань,
Шок від наруги і руйнувань!
Не сотворити собі кумира,
Багато фальші у лицеміра.

Згорілі села. Нема ідей?
Зітлілі душі в тілах людей.
Щось є страшніше?Хто скаже мені?
Нещасна мати в чорній хустині...

Ви в очі їй колись подивились?
Вона ще жива. Може ви помилились?
Вселенський смуток-чорна хустина...
Лавровий вінок ще вдягне Україна.

24.02.24р. Лілія Кузьменко.

Два роки Україна мужньо протистоїть російській агресії. Два роки смутку, трагедії, горя й водночас міцності, спротиву, допомоги, надії та віри.
Команда проєкту поділяє почуття й емоції, висловлені у вірші Лілії Кузьменко, яка змушена була покинути рідне місто - Нову Каховку.
Пані Лілія є учасницею літературного кластеру, її поезії присвячені Україні, друзям, близьким, героїчним захисникам нашої землі й вселяють віру в нашу перемогу!

У Чорноморську відбулася творча зустріч з поеткою Анжелою Білодід

У Чорноморській міській бібліотеці ім. Івана Рядченко відбулася творча зустріч з поеткою Анжелою Білодід. В рамках заходу презентували її книги “Маріупольський щоденник, невигадана історія” та ліричний фото альбом “Я не поет”.

Інтеграція внутрішньо переселених осіб у приймаючих громадах: про виклики та успішний досвід

Антикризовий медіа-центр : У студії Лілія Дуднік, проєктна менеджерка ГО «Асоціація «Відродження та розвиток» .

Джерело

Учасники фотокластера удосконалюють навички

Ми вже розповідали як цікаво та пізнавально проходили заняття в магазині фототехніки «Папарацці».

На одному з занять фотографи-аматори працювали з моделями. Але так щастить не завжди, тому на наступному майстер-класі фотографині-переселенки вирішили теж позувати одна одній.

Для цього знайшлося цікавий зелений куточок, ротангове крісло та кам’яну лавку і протягом фотосесії встигли зробити короткі історії з власною участю.

Не лишилися вони і без домашнього завдання: треба було надіслати моделям усі фото, а також відібрати найкращі на погляд фотомайстрів три з них, обробити та розмістити у спільному чаті учасників навчання.

Один з уроків майстриня Інга присвятила вивченню спеціальних програм, призначених обробці

світлин. Учасники уроку дізналися про найбільш популярні з них та почули про їх технічні можливості. Пані Інга наголосила, що Adobe Photoshop Lightroom ‒ графічний редактор, який використовують, зокрема для корекції кольору, освітлення та ретушування. За допомогою програми знімки можна стилізувати під старовину, накладати різні градієнти, за потреби здійснити тонування, зробити корекцію кривих, здійснити обтинання зображення.

Творчість, яка об’єднує, надихає, дарує надію

Знайомство з Южним, що розпочалося з екскурсії містом, продовжилося творчим майстер-класом в рамках образотворчого кластера й виставкою художніх напрацювань аматорів-переселенців.
Слід зазначити, що місцеві мешканці, які залишилися в місті та представники ВПО, які знайшли прихисток в Южному, не втрачають ентузіазму та продовжують щодня розвивати культурне життя у місті, збагачуючи його цікавими заходами та подіями.

Зокрема, у місті часто відбуваються цікаві концерти дитячої творчості, до участі в яких долучаються й діти з-поміж ВПО. Тут лунають українські народні та сучасні популярні пісні, декламуються вірші та відбуваються танцювальні виступи з латиноамериканськими та сучасними танцями.

Під час одного з візитів представники культурних установ міста запросили учасників проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію» на творчий захід до місцевого будинку культури.

Гості з задоволенням переглянули концерт та зустрічали кожного учасника гучними оплесками.

Однак і самі гості приїхали не з порожніми руками – ГО «ОІСТ» також вирішили урізноманітнити творче життя южненців та представників ВПО й організували цікавий захід у Палаці культури міста.

"Я наче сиджу в бункері й через маленьке віконечко дивлюся на світ", - історія жительки Маріуполя

Журналістки Інтента поспілкувалися з авторкою щоденника.

Анжела Білодід - авторка маріупольського щоденника "Невигадана історія", який складається із записів подій та думок у шкільний зошит та фотографій від 24 лютого до 16 березня 2022 року. Виїхати раніше 14 березня було неможливо, гуманітарна катастрофа, постійні артилерійські та авіаційні обстріли в центрі Європи у 21 столітті.

Фото: Анжела Білодід

Фотоальбом-книжка "Невигадана історія": про що він?

Ми знаходились в Маріуполі 24 лютого, виїжджати не збиралися, тому що працювали в порту. Мій чоловік відповідальна людина, треба було організовувати поки був зв'язок доставлення хліба, борошна тощо. Згодом зв'язок взагалі зник. Вже 2 березня в Маріуполі видно підбили підстанцію і зникло світло, відповідно й вода, а увечері 6 березня зник газ. Ніяких благ цивілізації не стало. А під постійними бомбардуваннями ти знаходишся в такому стресовому стані, що плутаються думки, події. Ти собі не належиш, а намагаєшся вижити. І для того, щоб нічого не переплутати, а може для того, щоб самій не зійти з розуму я почала записувати у шкільний зошит. Спочатку, які за день відбулися події - досить стисло.

7 березня я перший раз вийшла з дому, до цього взагалі не виходила. Чоловік на машині їздив в порт, привозив їжу, був моїм зв'язком, зовнішнім світом. Бо мені було лячно, мене трусило всю, я плакала багато і весь мій світ замкнувся в одній квартирі. Коли трошечки стихало або віддалялося бомбардування, то виглядала з балкона, те що бачила іноді фотографувала телефоном. Наприклад, як привезли воду, велика така помаранчева машина, зазвичай з таких машин у нас поливали рослини.

Знайомство з Южним: коротка, але цікава екскурсія

За 40 кілометрів від Одеси розкинулось одне з наймолодших міст Півдня України – місто Южне.
В кінці 70-х років минулого століття в південному районі Одеської області почав будуватися припортовий завод. Тоді ж працівники Одеського припортового заводу на загальних зборах прийняли рішення про присвоєння назви селищу, що створювалося навколо.

Була внесена одна пропозиція назвати російською мовою селище Южне. Це було характерно для російськомовного середовища того часу. Наразі в місті тривають суперечки про доцільність перейменування Южного й слід відзначити, що саме нинішній колектив заводу виступає за те, аби назву міста переклали на Південне. Так пояснює їх позицію в цьому питанні директорка місцевого музею Тетяна Єрошенко.

В реалізації завдань проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву
демократію» командою ГО «ОІСТ» місто Южне та южненська громада обрані одними з пілотних. Тому знайомство з краєзнавчими особливостями та пам’ятними місцями Южного стало одним з перших заходів, що здійснили внутрішні переселенці в місті.

Лариса Шегіда, голова ГО «Центр соціального партнерства», яка мешкає в Южному, розповіла, що в Україні місто відоме передусім тому, що тут розташоване одне з важливих стратегічних підприємств, що мають значення для економіки і безпеки України – Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод». Підприємство розташоване на березі Малого Аджалицького лиману, в 35 км від Одеси. Загальна площа території становить близько 250 га.

Історія, яку має почути світ: маріупольський щоденник Анжели Білодід

Історія Анжели Білодід, викладена в короткому, але разючому за силою і трагізмом щоденнику розпочинається передмовою, де маріупольчанка згадує: «Коли 19 грудня 2021 року біля драмтеатру впала головна новорічна ялинка міста, я гнала від себе погані думки...Ну що поганого може статися з цілим містом у XXІ столітті?».

Але сталося. З усією країною, кожною громадою, з кожним українцем.

Анжела Білодід разом з чоловіком змогла виїхати з обстрілюваного, холодного, майже
замерзлого без опалення, світла та води міста 16 березня 2022 року. Дорога до Одеси була довгою та виснажливою. Дуже-дуже поступово родина Анжели адаптувалася до іншого міста, іншої громади, нового оточення.

Команда ГО ОІСТ познайомилися з цією сильною й талановитою жінкою ще у 2022 році, під час реалізації першого проєкту: «ВПО в територіальних громадах: алгоритм успішної інтеграції», коли долучала до участі у творчих кластерах, до психологічного відновлення людей, які через російську агресію покинули свої домівки.

Ще в Маріуполі Анжела захопилася фотографією. Перша виставка її світлин відбулася в місті у 2012 році, а через п’ять років Анжела Білодід вже очолила міський народний фотоклуб «Берег». Тож серед найнеобхідніших речей, які похапцем збиралися під вибухи під час виїзду з Маріуполя опинився фотоапарат. І Анжела стала однією з найактивніших учасниць фотографічного кластеру, а також одеського міського клубу фотографів «Фотон-2».