Будиночок, що вцілів. Колаж Суспільне Миколаїв |
ЧОРНА ДАТА
Два роки смутку, два роки втрат,"В гостях два роки колишній брат",
Жахів два роки й поневірянь,
Ворожі кроки в добу знущань.
Чому вбивають? Так люблять кров?
Бо забувають, а Бог є любов!
Хижак вбиває, щоб далі жити,
А у людей як? Є що ділити?
Вік технологій, епоха знань,
Шок від наруги і руйнувань!
Не сотворити собі кумира,
Багато фальші у лицеміра.
Згорілі села. Нема ідей?
Зітлілі душі в тілах людей.
Щось є страшніше?Хто скаже мені?
Нещасна мати в чорній хустині...
Ви в очі їй колись подивились?
Вона ще жива. Може ви помилились?
Вселенський смуток-чорна хустина...
Лавровий вінок ще вдягне Україна.
24.02.24р. Лілія Кузьменко.
Два роки Україна мужньо протистоїть російській агресії. Два роки смутку, трагедії, горя й водночас міцності, спротиву, допомоги, надії та віри.
Команда проєкту поділяє почуття й емоції, висловлені у вірші Лілії Кузьменко, яка змушена була покинути рідне місто - Нову Каховку.
Пані Лілія є учасницею літературного кластеру, її поезії присвячені Україні, друзям, близьким, героїчним захисникам нашої землі й вселяють віру в нашу перемогу!
Шок від наруги і руйнувань!
Не сотворити собі кумира,
Багато фальші у лицеміра.
Згорілі села. Нема ідей?
Зітлілі душі в тілах людей.
Щось є страшніше?Хто скаже мені?
Нещасна мати в чорній хустині...
Ви в очі їй колись подивились?
Вона ще жива. Може ви помилились?
Вселенський смуток-чорна хустина...
Лавровий вінок ще вдягне Україна.
24.02.24р. Лілія Кузьменко.
Два роки Україна мужньо протистоїть російській агресії. Два роки смутку, трагедії, горя й водночас міцності, спротиву, допомоги, надії та віри.
Команда проєкту поділяє почуття й емоції, висловлені у вірші Лілії Кузьменко, яка змушена була покинути рідне місто - Нову Каховку.
Пані Лілія є учасницею літературного кластеру, її поезії присвячені Україні, друзям, близьким, героїчним захисникам нашої землі й вселяють віру в нашу перемогу!
Немає коментарів:
Дописати коментар