Нові успіхи та досягнення фотографічного кластера (поради від Ігоря Ситника)

Плідно попрацювавши у фотографічному кластері з одеськими фотографами Сергієм Францом й Ігорем Гержиком та отримавши потужний урок майстерності від відомого далеко за межами Одеси майстра Бориса Бухмана, учасники фотогуртка охоче познайомилися ще з одним яскравим представником фотоспільноти міста.

Запитайте в Одесі: хто найкраще знімає знамениті одеські дворики, хто відтворює на своїх фотокартинах неповторну архітектуру міста, кому відмінно вдається панорамні зйомки? І серед прихильників цього виду мистецтва отримаєте відповідь: звичайно, це Ігор Ситник!

Тому на відкриття виставки фотокартин одеського фотохудожника Ігоря Ситника, що відбулася
на локації партнерської установи проєкту ‒ в Одеській обласній бібліотеці імені М. Грушевського, були запрошені учасники фотографічного кластера.

Однак першим знайомством з майстром стало спільне відвідування Лютеранського Кафедрального собору Святого Павла. Під час цікавої екскурсії Ігор не лише встиг познайомитися з учасниками фотографічного напрямку та розповісти цікаву історію створення та відновлення Собору, а й надати фахові поради та настанови щодо фотознімання величного приміщення собору.

Найцікавішим моментом творчого знімання був підйом на дах будівлі та спроби зробити цікаві оглядові світлини міста. Від величі дерев та красивої панорами міста перехоплювало подих, кожен фотограф намагався зробити унікальну світлину про цей зворушливий момент.

Адже під час війни екскурсії на дах будівлі не проводяться, тому ми були першою групою, яка встигла подивитися на чарівне місто з висоти пташиного польоту. Кожен відвідувач милувався краєвидом, намагаючись запам’ятати цей момент на все життя.

Ігор охоче допомагав учасникам, впевнено позував для спільних фото та фотографував кожного охочого на згадку.

Після екскурсії Кірхою усі перемістилися до бібліотеки, де Ігор окремо для переселенців презентував свою творчу виставку. Коментуючи власні фотокартини, він ділився унікальним досвідом і цікавими моментами життя.

Захоплення фотомистецтвом в Ігоря відбулося дуже давно: спочатку він поєднав безмежну любов
до моря з професією моряка, а вже потім, з часом, за підтримки дружини і тестя, який теж є відомим фотографом, почав займатися фотографією професійно та перетворив хобі у справу життя.

Під час презентації Ігор розповідав історію кожної світлини і розкривав професійні таємниці: як вдалося втілити ту чи іншу ідею у життя, як відбувалася зйомка, як і чому обиралася саме ця локація. Кожна панорамна світлина майстра поєднує у собі безліч окремих фото ‒ від 40 до 200, які поєднуються у спеціальних програмах, створюючи об'ємні зображення.

«Наприклад, якщо потрібно зробити панорамний знімок величних дерев’яних дверей, які є в цій бібліотеці, то й маєте фотографувати знизу кожну частинку, кожну деталь по периметру, а вже потім обробити їх та поєднати у суцільну фотороботу з використанням спеціальної програми», ‒ наголошував фотохудожник.

«Складно робити світлини взимку, коли лежить сніг. Адже треба врахувати вуличне освітлення та велику кількість білого кольору на світлині. До того ж ще й прохолодно самому фотомайстру.

При панорамному зніманні обов’язково треба враховувати фокус: щоб зробити гарні кадри, варто розмивати фон, щоб було відчуття, що на вулиці ніби туман, адже саме це додає світлинам об'єму та просторовості», ‒ радив Ігор Ситник, акцентуючи увагу фотографів на деталях.
Одна з панорамних фотокартин Ігоря, на якій зображена перлина міста – Одеський національний академічний театр опери та балету «Театр у сніжних мереживах», увійшла у найкращі сто робіт на міжнародній фотовиставці, у якій взяло участь понад 700 фоторобіт відомих фотомитців та має постійно великий попит серед прихильників ‒ як містян, так і іноземців.

Джерело фото: photographers.ua, автор – Ігор Ситник.

Одну зі світлин Ігор робив за допомогою власного авто, встановивши фотоапарат на штатив, сфотографувавши у дзеркало бокового виду вулицю Рішельєвську на фоні Одеського національного академічного театру опери та балету, піймавши у кадрі цікавий момент руху автівок.

Фотокартина Ігоря Ситника

На багатьох фотокартинах І. Ситника зображені природні краєвиди. На одній з них у фокусі фотокамери ‒ сходинки в тумані в одному з одеських парків. До речі, ця світлина деяким глядачам дуже нагадує місто Київ. На більшості фоторобіт знято відчинені вікна з різним інтер’єром у середині кімнат, крізь деякі видніється море.

Також у фотомайстра є цікаві футуристичні роботи, на яких поєднується панорама Нового ринку чи ринку Привоз з архітектурними пам’ятками, накладаючи одне зображення та інше.

Одна з родзинок творчості фотомайстра ‒ унікальні календарі з панорамними світлинами міста, де кожному місяцю присвячується одна світлина і немає нагадувань про дні й дати тижня. Недарма цей календар назвали в Одесі «Вічним календарем» Ігоря Ситника.

Ігор дуже любить рідну Одесу, фотографуючи архітектурні пам’ятки, одеські дворики та старовинні двері, намагається передати не тільки побут містян та його історію, а й місцевий колорит, зобразити, що місто живе, передати його подих, таємні думки, унікальні спогади, творчі нотки та добру душу.

Зараз, на жаль, деяких історичних пам’яток вже немає, або вони зруйнувалися з часом чи постраждали від ракетних обстрілів. Проте фотографії Ігоря Ситника нагадують про їх існування.

Тож свої світлини фотомитець перетворив у фото-листівки й на останок зустрічі подарував кожному учаснику на згадку зі своїм автографом.

Фото Н. Новак, Л. Чала, І. Шатілова

Текст Н. Новак, А. Крупник

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію», який реалізує ГО «Одеський інститут соціальних технологій» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».