Ця виставка називається «Киця на віконці» та має шалений успіх, адже частина робіт вже придбана або заброньована як маріупольчанами, так і одеситами.
На усіх полотнах – коти та кішки у різних місцях, різних позах, намальовані різними кольорами, деякі картини психоделічні, що спричиняють сильне психічне збудження, подібне до наркотичного стану, а деякі полотна створені в дусі сюрреалізму.
Починала свій творчий шлях Вікторія ще у рідному Маріуполі. Саме там охоче малювала, але
війна внесла свої корективи. На жаль, усі творчі доробки пані Вікторії лишилися в окупованому Маріуполі, їй вдалося врятуватися лише з чоловіком та матерями, які дуже хворіють.
Вікторія дуже любить котів та мала вдома чотири тваринки, проте вивезти їх не вдалося: двоє з котиків загинули під час воєнних дій та постійні обстріли, а двоє тваринок ще лишаються живими – під наглядом сусідів.
Тож Вікторія намагається через знайомих отримати хоча б якусь інформацію про своїх домашніх улюбленців та просить їх підтримати та нагодувати.
Після переїзду до Одеси Вікторія намагалася якимось чином адаптуватися до нового місця проживання та почала разом з чоловіком охоче відвідувати художні майстер-класи, організовані ГО «ОІСТ» на базі центру «ЯМаріуполь» під викладанням талановитого педагога Стелли Мунтян.
Творчі надбання Вікторії завжди вражали. Усі захоплюються її Козаком Мамаєм, який виділяється серед інших подібних малюнків. А як Вікторія передала колірну гаму тюльпанів та бузку! Крім різноманітних барв, на кожному малюнку зображена фактура тканини, передані світло й тіні. На майстер-класах Вікторія досить часто встигала намалювати кілька малюнків, одним з яких були обов'язково котики та кішки.
Тож, участь Вікторії у майстер-класах не тільки допомагала їй психологічно адаптуватися та розвантажитися від сімейних проблем, перемкнути увагу з буденних справ на щось приємне, а й надавала можливість займатися улюбленим хобі, породжувала нові творчі задуми та наснагу для малювання вдома.
З часом народилася ідея – створити персональну художню виставку, присвячену домашнім улюбленцям – котикам. Адже ця виставка частково відображає біль і тугу за рідними тваринками – як на картині «Киця на віконці», де кішечка з вікна спостерігає за нічною безлюдною вулицею.
Деякі тварини намальовані на природі серед буяння літніх трав і квітів, деякі зображені вдома з
натюрмортами. Одна з кішок особливо привертає увагу відвідувачів виставки, адже зображена у синьо-жовтих національних кольорах під час сну, інша навпаки – у яскравих різнобарвних кольорах. Деякі картини відображають волелюбний характер кицьок та жагу до пригод та подорожей, наприклад як три кішки у різних позах, демонструють власну гнучкість на даху на фоні фіолетового неба.
Проте, одна з картин жодного не лишає байдужим – чорна кішка дивиться у розкрите вікно на корабель, який гойдається на хвилях залитого сонцем моря. Саме ця картина кожному поціновувачу мистецтва дарує віру у світле та краще майбутнє, надихає жагою до життя.
Вікторія впевнена, що мистецтво не тільки лікує, а й допомагає відкрити душу людини, надихнути її на нові звершення в житті.
Зараз Вікторія має на меті творчо розвиватися і планує відвідувати індивідуальні заняття у художниці Стелли Мунтян, адже прагне не тільки до саморозвитку, а й має на меті розвинути свої творчі здібності й таланти.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію», який реалізує ГО «Одеський інститут соціальних технологій» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
Вікторія дуже любить котів та мала вдома чотири тваринки, проте вивезти їх не вдалося: двоє з котиків загинули під час воєнних дій та постійні обстріли, а двоє тваринок ще лишаються живими – під наглядом сусідів.
Тож Вікторія намагається через знайомих отримати хоча б якусь інформацію про своїх домашніх улюбленців та просить їх підтримати та нагодувати.
Після переїзду до Одеси Вікторія намагалася якимось чином адаптуватися до нового місця проживання та почала разом з чоловіком охоче відвідувати художні майстер-класи, організовані ГО «ОІСТ» на базі центру «ЯМаріуполь» під викладанням талановитого педагога Стелли Мунтян.
Творчі надбання Вікторії завжди вражали. Усі захоплюються її Козаком Мамаєм, який виділяється серед інших подібних малюнків. А як Вікторія передала колірну гаму тюльпанів та бузку! Крім різноманітних барв, на кожному малюнку зображена фактура тканини, передані світло й тіні. На майстер-класах Вікторія досить часто встигала намалювати кілька малюнків, одним з яких були обов'язково котики та кішки.
Тож, участь Вікторії у майстер-класах не тільки допомагала їй психологічно адаптуватися та розвантажитися від сімейних проблем, перемкнути увагу з буденних справ на щось приємне, а й надавала можливість займатися улюбленим хобі, породжувала нові творчі задуми та наснагу для малювання вдома.
З часом народилася ідея – створити персональну художню виставку, присвячену домашнім улюбленцям – котикам. Адже ця виставка частково відображає біль і тугу за рідними тваринками – як на картині «Киця на віконці», де кішечка з вікна спостерігає за нічною безлюдною вулицею.
Деякі тварини намальовані на природі серед буяння літніх трав і квітів, деякі зображені вдома з
натюрмортами. Одна з кішок особливо привертає увагу відвідувачів виставки, адже зображена у синьо-жовтих національних кольорах під час сну, інша навпаки – у яскравих різнобарвних кольорах. Деякі картини відображають волелюбний характер кицьок та жагу до пригод та подорожей, наприклад як три кішки у різних позах, демонструють власну гнучкість на даху на фоні фіолетового неба.
Проте, одна з картин жодного не лишає байдужим – чорна кішка дивиться у розкрите вікно на корабель, який гойдається на хвилях залитого сонцем моря. Саме ця картина кожному поціновувачу мистецтва дарує віру у світле та краще майбутнє, надихає жагою до життя.
Вікторія впевнена, що мистецтво не тільки лікує, а й допомагає відкрити душу людини, надихнути її на нові звершення в житті.
Вікторія бажає перетворитися з художниці-аматорки в художницю професіонала, майстра пензля і продемонструвати своїм новим землякам ще не одну цікаву персональну виставку на інші тематики.
Фото і текст Наталії Новак
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію», який реалізує ГО «Одеський інститут соціальних технологій» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
Немає коментарів:
Дописати коментар