Адаптація та інтеграція ВПО

Адаптація та інтеграція ВПО через їх творчу, професійну та громадську реалізацію

Адаптація та інтеграція ВПО через їх творчу, професійну і громадську реалізацію – враження від конференції

24 квітня 2024 року 3 години поспіль ми працювали у рамках конференції з питань підтримки ВПО на тему: «Адаптація та інтеграція ВПО через їх творчу, професійну і громадську реалізацію».
Організаторами виступили ГО «Одеський інститут соціальних технологій» разом із ГО «Сприяння ВПО «Подолання» в рамках проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію», який реалізує ГО «Одеський інститут соціальних технологій» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах спільної ініціативи «Європейське Відродження України».

Прозвучали привітання від Діани Триби, директорки Департаменту відновлення та культурної реінтеграції деокупованих територій Міністерства культури та інформаційної політики, яка й сама має статус ВПО, а також від представників Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України, Міністерства соціальної політики України.

Модерував роботу конференції Андрій Крупник – директор ГО «Одеський інститут соціальних технологій», доцент Науково-навчального інституту публічної служби та управління НУ «Одеська політехніка», керівник проєкту «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію».

Ділимося теплом своїх сердець

Відгук Анжели  Білодід (ВПО з м.  Маріуполя) про  творчі кластери у  житті переселенців.

Одеські миттєвості весни очима Володимира Богатирьова: краєзнавча екскурсія

Краєзнавчий кластер, що діє в межах реалізації проєкту, відтепер має власних, фахових екскурсоводів.
Восени 2023 року за ініціативи та підтримки громадського діяча, історика, керівника туристичної агенції «Тудой-сюдой» Олександра Бабіча відкрилися курси гідів-екскурсоводів для вимушено переміщених осіб. Головною метою курсів організатори визначали передусім психологічну підтримку ВПО.

Різноманітною підтримкою ВПО в Одесі й регіоні переймається багато громадських об’єднань, маючи спільним завданням їх ефективну інтеграцію в нове середовище. Про це зазначив й Олександр Бабіч, підкресливши: «це процес адаптації для тих, хто був вимушений залишити свої домівки з-за окупації. Наша психологічна допомога: люди пізнають щось нове, починають цікавитися, все це відволікає від важких спогадів про війну».

Навчання тривало чотири місяці. На курси гідів-екскурсоводів записалися маріупольці, миколаївці, жителі Херсонської області. Серед слухачів курсів були й активні учасники творчих кластерів нашого проєкту – донеччанин Володимир Богатирьов, який знаходиться в Одесі ще з першої хвилі переселенців 2014 року та Анастасія Захарова, яка приїхала з Миколаєва.

Доцільно було саме «своїм» гідам запропонувати здійснити першу екскурсію для «своїх».

Прекрасний весняний суботній день – теплий, сонячний, серед квітучої зелені – обрали для прогулянки містом учасники проєкту.

Розпочалася екскурсія на Соборній площі з розповіді про її головні історичні пам’ятки й до розмови охоче долучалися одесити, доповнюючи її цікавими й маловідомими фактами.

Дещо про інтеграцію ВПО у громаду

Коротке інтерв'ю на тему інтеграції ВПО у приймаючі громади від людини, яка сама є не лише переселенцем, а й адвокатом, сертифікованим тренером Міжнародної організації праці, доцентом Бердянського університету менеджменту і бізнесу, кандидатом історичних наук.

Громадська участь – навчання через досвід

Різноманітні практики громадської участі в Україні активно запроваджуються особливо в останні роки. У громадах з’являлися електронні петиції, бюджети участі, консультації, громадські простори, організовуються наглядові ради в комунальних підприємствах, діють антикорупційні інструменти, громадський контроль та багато інших варіантів громадської участі, практики з прозорості роботи місцевих рад.

З початком повномасштабного вторгнення армії російської федерації в Україну Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави були запроваджені певні обмеження конституційних прав і свобод громадян. В рамках дії Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було частково обмежено взаємодію органів місцевого самоврядування із громадськістю.

Реалізація проєкту ОІСТ «Інституалізація процесів адаптації ВПО у громадах через місцеву демократію» має на меті залучення внутрішньо переміщених осіб до громадського життя. Южненська громада Одеської області є однією з пілотних громад проєкту, тому саме тут відбувся семінар-тренінг «Інструменти громадської участі в умовах воєнного стану. Самоорганізація та взаємодопомога у діяльності ВПО».

Партнерська організація проєкту «Центр соціального партнерства» з міста Южного залучила до участі в семінарі зацікавлених переселенців, які обрали Южненську громаду місцем свого перебування.

На зустрічі з новими мешканцями Южненської громади були розглянуті важливі питання, що стосувалися детального знайомства з інструментами місцевої демократії та особливостями їх застосування в умовах воєнного стану.

Також організаторами зустрічі – керівником проєкту Андрієм Крупником та керівницею громадської організації Ларисою Шегидою – акцентувалася увага на формах взаємодії влади і громадськості, впливу громадськості на владу, самоорганізації та взаємодопомоги у територіальних громадах за участі ВПО.

Тернистий шлях від хобі до професійної виставки

Учасники художнього кластера охоче вирішили підтримати та привітати Вікторію ЄРМОЛАЄВУ, маріупольчанку, художницю, чия власна персональна виставка відкрилась в артпросторі «Діалоги» у самому серці міста Одеси.

Ця виставка називається «Киця на віконці» та має шалений успіх, адже частина робіт вже придбана або заброньована як маріупольчанами, так і одеситами.

На усіх полотнах – коти та кішки у різних місцях, різних позах, намальовані різними кольорами, деякі картини психоделічні, що спричиняють сильне психічне збудження, подібне до наркотичного стану, а деякі полотна створені в дусі сюрреалізму.

 

Починала свій творчий шлях Вікторія ще у рідному Маріуполі. Саме там охоче малювала, але

війна внесла свої корективи. На жаль, усі творчі доробки пані Вікторії лишилися в окупованому Маріуполі, їй вдалося врятуватися лише з чоловіком та матерями, які дуже хворіють.

Вікторія дуже любить котів та мала вдома чотири тваринки, проте вивезти їх не вдалося: двоє з котиків загинули під час воєнних дій та постійні обстріли, а двоє тваринок ще лишаються живими – під наглядом сусідів.

Тож Вікторія намагається через знайомих отримати хоча б якусь інформацію про своїх домашніх улюбленців та просить їх підтримати та нагодувати.